Чемпіони 2006

Оригінал із сайту «Наука и жизнь»

Які наукові досягнення та відкриття, зроблені 2006 р., виявилися найбільш помітними? Американський журнал «Science» пропонує на це питання свій погляд.

Експерти журналу склали десятку найбільш значущих наукових відкриттів. Перше місце в рейтингу віддане доведенню гіпотези Пуанкаре, виконаному російським математиком Ґріґорієм Пєрєльманом. Ця математична задача з галузі топології чекала вирішення сто років. Пєрєльман опублікував своє доведення у вигляді серії з трьох статей на спеціалізованому Інтернет-сайті в 2002-2003 роках. За минулі чотири роки експерти ретельно вивчили доведення і не знайшли в ньому протиріч, що стало підставою для присудження Пєрєльману медалі Філдса – найвищої математичної нагороди, яку він, щоправда, відмовився прийняти (див. також http://www.nkj.ru/news/6019/).

На другому місці «гарячої десятки» стоїть вдалий початок робіт з дослідження ДНК неандертальця й мамонта (http://www.nkj.ru/news/2205/). Завдяки розробленим кілька років тому новим методам секвенування дослідники отримали можливість працювати з ДНК ядра викопних решток. Ця ДНК несе значно більше інформації, ніж мітохондріальна . Нові дані підтвердили зроблені раніше висновки: людина та неандерталець розійшлися від спільного предка приблизно 45 тис. років тому. Поки що вдалося прочитати лише окремі фрагменти ДНК, виділеної зі зразка кістки неандертальця (http://www.nkj.ru/news/5963/), які складаються загалом з близько мільйона нуклеотидів. Це лише долі відсотка від загальної кількості нуклеотидів, проте експерти вважають, що розшифрування повного генома прадавнього родича людини – справа найближчого майбутнього.

Третє місце віддано дослідженням, які чітко демонструють, що танення полярних льодів відбувається із загрозливою швидкістю. За оцінками, льодовики Гренландії щорічно втрачають щонайменше 100 гігатонн льоду. Він перетворюється у воду, яка стікає у Атлантичний океан (див. також http://www.nkj.ru/news/6444/). Не кращий стан справ і з льодовим покривом Антарктиди. Така швидкість танення льодів призводить до повільного, але неухильного підвищення рівня Світового океану. Оцінити масштаб явища дали змогу регулярні спостереження за масою льодового покриву з допомогою двох штучних супутників, виведених на орбіту у 2002 р. в рамках проекту GRACE (Gravity Recovery and Climate Experiment) з дослідження гравітаційних аномалій Землі.

На четвертому місці – знайдена доісторична рибина, яка, можливо, є перехідною формою між мешканцями моря і суші. Виявлену на півночі Канади триметрову істоту назвали тіктаалік (Tiktaalik), що в перекладі з мови місцевих мешканців означає «велика прісноводна рибина». Вік знахідки оцінюється в 375 млн років. З першими чотириногими (тетраподами) давню рибину зближує будова скелета, яка забезпечує рухливість голови, та суглобове членування передніх кінцівок. Очевидно, риба-тетрапод використовувала передні плавці не лише для плавання, а й для ходіння по дну. Хоча тіктаалік мав розвинені зябра, цілком імовірно, що він міг дихати й атмосферним повітрям. Проте поки що немає підстав вважати древню канадську рибину предком усіх чотириногих: не виключено, що це одна з тупикових гілок еволюції.

П’яте місце дісталося винаходу під умовною назвою «плащ-невидимка». Мова йде про покриття, яке робить невидимим усе, що знаходиться під ним. Щоправда, ефект невидимості існує лише в мікрохвильовому діапазоні і спостерігати його можна тільки за допомогою спеціальних перетворювачів електромагнітних хвиль. Теоретично показано, що такі покриття можливі й для інших довжин хвиль, у тому числі і в оптичному діапазоні. Проте навряд чи варто очікувати, що найближчими роками з’явиться «плащ-невидимка», дію якого можна буде спостерігати неозброєним оком.

На шостому місці – ліки, які дають надію на збереження зору пацієнтам з вологою формою інволюційної дегенерації сітківки (дегенерації макули). Це захворювання – одна з основних причин втрати зору в похилому віці. Препарат ранібізумаб, отриманий методами генної інженерії, пригнічує розростання кровоносних судин сітківки ока. У клінічних дослідженнях покращення зору відмічено у третини пацієнтів, а стабілізація стану в більшості решти піддослідних. Препарат, який використовують у вигляді ін’єкцій, досить дорогий – 1950 доларів за місячну дозу, тому нині дослідники зайняті пошуком більш дешевого аналога.

Сьоме місце віддано генетичним дослідженням, які стосуються еволюційного процесу. Відразу кілька груп учених показали, що завдяки мутаціям можна отримати нові види плодових мушок, метеликів і навіть мишей.

Окрім того, відзначено нові досягнення в галузі мікроскопії, які завдяки використанню флуоресцентних міток, дають можливість побачити біологічні структури нанометрового розміру. Хоча флуоресцентні методи не позбавлені недоліків, вони дають змогу деякою мірою обійти обмеження, пов’язані з дифракцією видимого світла на об’єктах, розміри яких порівнянні з довжиною хвилі випромінювання.

Наступне відкриття, яке потрапило в десятку кращих, наближує нас до розуміння механізму запам’ятовування, тобто встановлення стійкого зв’язку між нейронами.

Останнім номером десятки стало виявлення нового класу малих РНК, про що було оголошено в середині грудня. Малі РНК, про які десять років тому ще ніхто не чув, останніми роками постійно перебувають у центрі уваги наукової спільноти. Виявилося, що ці невеликі молекули відіграють винятково важливу роль у регуляції генів. У чому полягає функція нововідкритого класу малих РНК, поки що не зовсім зрозуміло, але дослідники впевнені, що з’ясують це найближчим часом.

Єлєна Лозовская, «Наука и жизнь»